Системно-концептуальний підхід щодо соціально-професійної реабілітації інвалідів. - Региональные проблемы соцработы - Научно-практические конференции - Конференция - Харьковский институт Экологии и Cоциальной защиты
Харьковский гуманитарно - экологический институт
Главная » Статьи » Научно-практические конференции » Региональные проблемы соцработы

Системно-концептуальний підхід щодо соціально-професійної реабілітації інвалідів.

Соловйова О.В.,

державний соціальний інспектор Управління праці

та соціального захисту Червонозаводського району

м. Харкова.

 

 

Системно-концептуальний підхід щодо соціально-професійної реабілітації інвалідів.

Побудова соціальної держави, що відбувається в нашої країні, потребує першочергового розв‘язання проблеми подолання бідності та інтеграції в суспільство маргінальних верств населення. Серед останніх, на жаль, перебувають більшість інвалідів, у тому числі ІІ – ІІІ груп, які мають проблеми з працевлаштуванням і за рекомендаціями медико-соціальної експертної комісії (МСЕК) можуть працювати. Соціологічні дослідження свідчать про те, що понад 50% з них не тільки можуть, а й хочуть знайти робоче місце і стати до праці.

Особливо актуальною дана проблема стає у зв‘язку з тим, що згідно з даними НДІ праці і зайнятості населення, частка інвалідів, зайнятих трудовою діяльністю, становить лише 14% чисельності тих, хто має рекомендації МСЕК до праці. Ця несприятлива картина спостерігається на тлі зростаючої уваги з боку держави та органів виконавчої влади до проблеми працевлаштування та гідної зайнятості інвалідів, удосконалення законодавства та економічно-правових механізмів щодо інтеграції інвалідів у суспільне життя. причин такої ситуації багато. Одна з причин полягає у повільній підготовці робочих місць для інвалідів. Друга – у відсутності системного підходу до соціально-професійної реабілітації інвалідів і. як насідок, - неконкурентоспроможності за деякими параметрами, робочої сили інвалідів на ринку праці.

Перші спроби застосування системного наукового підходу для дослідження соціально-професійної реабілітації інвалідів у вітчизняній практиці було зроблено в державній доповіді «Про становище інвалідів в Україні та основи державної політики щодо вирішення проблеми громадян з особливими потребами». За даними держкомстату, в Україні з початку 1990-х років загальна чисельність інвалідів становила близько 3% усього населення, або 1,5 млн. осіб. У 2000-2005 рр. спостерігалася тенденція зростання частки дорослих інвалідів, які є економічно активною часткою цієї категорії населення, що за бажанням може бути залученою до сфери зайнятості, з 83% до 95%. У структурі загальної чисельності інвалідів у 2005 р. переважала ІІ група, яка становила 47%, значну частку становила чисельність інвалідів ІІІ групи – 38%. На початок 2006 р. загальна чисельність інвалідів (включаючи дітей до 18 років) становила 2 млн.495 тис. осіб, тобто 5% усього населення. інтеграція інвалідів у суспільство ускладнюється загальною тенденцією зростання інвалідності й збільшенням частки інвалідів праці в чисельності дорослих інвалідів (77% у 2005 р.). збільшується частка інвалідів з дитинства. Однак фактично чисельність інвалідів набагато більша, ніж зареєстровано службами соціального захисту. Це пояснюється насамперед, недоліками у виявленні хворих, необґрунтованістю критеріїв визначення інвалідності стандартами МСЕК, додатковими матеріальними втратами при встановленні інвалідності, дуже незначними пільгами, що їх мають інваліди праці та інваліди загального захворювання.

Підвищення ефективності цілісної системи соціально-професійної реабілітації інвалідів можливе при дотриманні таких принципів, як: додержання рекомендацій МСЕК, ефективність психологічної підтримки та профорієнтації; раннього початку здійснення реабілітаційних заходів; комплексності реабілітаційних програм; врахування особистості інваліда та індивідуального підходу до реабілітаційних заходів стосовно нього; поетапності, послідовності, постійності та безперервності в реабілітаційному процесі; науковості та використання правил і стандартів реабілітації.

Таким чином, можна зробити висновки про доцільність і можливість системно-концептуального підходу щодо соціально-професійної реабілітації інвалідів. У практичній діяльності соціальних працівників цьому сприятимуть  – по-перше, наявність необхідної законодавчої бази, досвіду роботи в цій сфері та наукових кадрів і працівників з досвідом практичної роботи; по-друге, позитивна тенденція економічного зростання в Україні; по-третє, зростання зацікавленості всіх суб‘єктів реабілітаційного процесу і безпосередня робота, яку проводить Кабінет Міністрів України, Міністерство праці та соціальної політики України, Міністерство охорони здоров‘я України, Міністерство освіти і науки України, Міністерство у справах сім‘ї, молоді та спорту, інші відомства та державні адміністрації всіх рівнів управляння; по-четверте, розширення кола громадських організацій інвалідів, їхня активна участь у суспільному житті.

Категория: Региональные проблемы соцработы | Добавил: ekost (28.02.2008)
Просмотров: 1512 | Комментарии: 1 | Рейтинг: 5.0/1
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]